<aside>

Суть практики полягає в тому, щоб спостерігати процес контакту між органом чуття і його об’єктом, усвідомлювати реакції, які виникають, і бачити, як вони з’являються, існують і зникають.

</aside>

Наприклад, коли ти дивишся на щось красиве, скажімо, на яскравий рекламний щит, усвідом, що відбувається: «Це око бачить форму». Далі відзнач, яка реакція виникає — можливо, бажання мати це, радість чи, навпаки, роздратування. Спостерігай цю реакцію, не захоплюючись нею. Із часом стає видно, що форма і відчуття, які вона викликає, непостійні і не належать тобі.

Те саме з звуками: уяви, що чуєш голосну музику. Усвідом: «Вухо чує звук». Якщо музика подобається, можеш відчути насолоду чи бажання слухати ще. Якщо дратує — з’явиться відраза. Завдання — помітити реакцію, але не втягуватися в неї.

При запахах (ніс) і смаках (язик) також спостерігай, як приємний чи неприємний контакт викликає тягу чи неприязнь. Їси щось смачне — усвідом не лише смак, а й насолоду чи жадобу, що виникають.

Дотики тілом теж можуть викликати приємність чи дискомфорт. Наприклад, відчуваєш тепло сонця на шкірі — спостерігай відчуття і пов’язані з ним бажання чи відрази.

Особливо цікаво спостерігати розум і ментальні об’єкти. Це все, що «спливає» в голові: думки, уявлення, спогади, фантазії. Виникає якась думка — відзнач: «Це розум сприймає ментальний об’єкт». Побач, чи викликає ця думка жадобу, страх, смуток чи радість. Замість того, щоб розвивати її, просто спостерігай. Це спостережння частково описано тут:Спостереження за думками

Споглядаючи шість пар чуттєвих основ, ми все більше бачимо, що контакт, відчуття і реакція — це лише умовний процес, а не наша справжня сутність. І через таке споглядання зменшується схильність розуму захоплюватися об’єктами чи відштовхувати їх, відкриваючи шлях до внутрішньої свободи.