На початку практики варто зробити дихальні вправи, щоб увійти в зосереджений режим. Далі в довільному порядку перераховуйте всі складові тіла, уявляючи текстуру, форму, розмір, колір. Практика складна, особливо людям з розладами сприйняття свого тіла чи зовнішності, але вона не має на меті показати, що тіло огидне (хоча розділ сутти так називається) — лише навчитися прозоро бачити природу речей і не ототожнювати тіло із собою. Ця практика — не для того, щоб не любити тіло, а щоб перестати ідентифікуватися з ним. Ти можеш цінувати здоров’я, доглядати за тілом, але бачити його ясно, не як джерело гордості, бажання чи страху. Це не відкидання тіла і не заперечення турботи про нього, а просто ясне бачення, що тіло — це лише тимчасова форма, яка постійно змінюється і зрештою зникає. І в такому погляді немає ні ненависті, ні страху — лише спокійне розуміння природи речей.

Коли відчуєш певний спокій від дихальних вправ, почни подумки роздивлятися тіло зсередини, ніби скануєш його, але не для пошуку хвороб чи дефектів, а просто як дослідник, який хоче зрозуміти, з чого воно складається. Уяви, що бачиш тіло не зовні, як у дзеркалі, а всередині — кістки, органи, рідини. І почни спокійно перераховувати ці частини: «У цьому тілі є волосся, нігті, зуби, кістки, печінка, шкіра, кров, піт, сльози, слина, сеча…» Нехай цей перелік буде простим і спокійним, без огиди чи відрази. Намагайся сприймати ці складники так само, як сприймаєш перелік речей у шафі чи інгредієнти в рецепті — без прикрашань і без відрази. Можеш казати собі: «Це просто частини. Немає в них нічого особистого чи особливо прекрасного чи огидного. Це лише тіло.» Можливо, під час практики виникнуть емоції — від легкого неспокою до цікавості чи навіть відрази. Якщо так станеться, просто помічай це: «Ось є така думка… ось така реакція…» І спостерігай, як і вона минає. Бо і думки, і емоції приходять і йдуть, так само, як усе інше в нашому досвіді.