Сядь спокійно в тихому місці, випрями спину й кілька хвилин просто спостерігай дихання, щоб розум став спокійним.

Потім подумки уяви один із етапів розкладу тіла, наприклад: тіло набрякле й синє, або скелет без плоті, або кістки, що розсипалися на порох. Не треба навмисно викликати відразу чи страх. Просто дивися на образ спокійно, як на факт природи, без емоційного забарвлення.

Одночасно повторюй собі фразу:

<aside>

«І моє тіло має таку саму природу. Воно також стане таким і не уникне цього».

</aside>

Роби це м’яко, без насильства над собою. Якщо образ стає надто важким, повернися до споглядання дихання, щоб розум заспокоївся. Можеш перейти до іншої стадії розкладу або зупинитися на тій, яка викликає менше емоцій (або більше, якщо так хочеться).

Ця практика може тривати 5–10 хвилин, або довше, якщо почуваєшся спокійно. Завершуй кількома хвилинами спокійного спостереження дихання і відчуттям вдячності за тіло як інструмент для духовного розвитку.

Мета цієї практики — не відраза чи страх, а усвідомлення, що тіло — тимчасове й крихке. Це допомагає відпустити гордість, страх смерті та надмірну прив’язаність до тіла, і врешті знайти спокій і свободу.