Учні школи Тендай вивчали медитацію ще до того, як дзен з'явився в Японії. Четверо з них, які були близькими друзями, пообіцяли один одному дотримуватися мовчання протягом семи днів.
У перший день усі мовчали. Їхня медитація розпочалася вдало, але коли настала ніч і масляні лампи почали гаснути, один з учнів не втримався і вигукнув до слуги: «Полагодь лампи».
Другий учень здивувався, почувши слова першого. «Ми не повинні говорити ні слова», — зауважив він.
«Ви двоє дурні. Чому ви заговорили?» — запитав третій.
«Я єдиний, хто не говорив», — підсумував четвертий учень.
<aside>
Усі четверо учнів однаково порушили обітницю мовчання — не тільки словами, а й внутрішнім поривом до судження, виправдання чи гордощів. В коані в особі кожного учня показані 4 перешкоди на шляху до просвітлення:
Навіть у духовній практиці можна легко впасти в гордість чи его. Зовнішнє дотримання правил (мовчання) — це ще не справжня тиша розуму. Для дзен мовчання — не просто відсутність слів, а стан розуму, який нічого не чіпляється й не прагне виділяти себе. Цей коан висміює пастку «я-его»: «Я мовчу краще за інших» — теж уже думка, яка порушує тишу.
</aside>